Коли ми вимовляємо слово «енергоефективність», ми завжди мають передбачати наявність «точки відліку». При її відсутності твердження, що той чи інший об'єкт енергоеффектівен, безглуздо. Тобто для вимірювання енергоефективності гостро необхідно мати критерії оцінки.
Сьогодні вартість інженерних систем практично будь-якої будівлі становить 45-50% (а іноді і більше) від його вартості. При цьому автори проектів по-справжньому не знають обладнання, яке застосовується в інженерних системах, включаючи вентиляційне, насосне, електричне. Пояснимо: Росстандарт видає документи, які максимум, що підтверджують, так це електричну безпеку застосування тієї чи іншої техніки. Тобто параметри обладнання, заявлені виробником, у тому числі по енергоспоживанню й з енергоефективності, незалежного документального підтвердження не мають.
Разом з тим, у всьому світі давно вже існує недержавна система оцінки техніки, що претендує на «звання» енергоефективною. Варто звернути увагу на те, що і це недержавні структури (за кордоном розуміють, що таку роботу можна доручати державі, а тільки професійному співтовариству). Верифікацію проводять незалежні лабораторії, які, відповідно, і привласнюють різного обладнання класи енергоефективності, підтверджуючи параметри заявлені виробником. Це дозволяє проектувальнику надалі не допускати помилок при проектуванні об'єктів.
Тепер звернемося до вітчизняних реалій. Сьогодні наш проектувальник звертається до каталогу (причому, найчастіше, китайського виробника!), З якого він бере показники енергоспоживання, потужності та інші параметри обладнання, і будує проект, грунтуючись саме на цих даних. Такий підхід призводить до закономірного результату - ми отримуємо на виході поганий проект. А якщо хід його втілення ще і посилюється неякісним монтажем, то підсумком стає будівля, яка категорично не можна назвати енергоефективним. І далі говорити про те, щоб намагатися якимось чином його класифікувати, не має ніякого сенсу. Одним словом, відсутність у нашій країні системи верифікації або, іншими словами, об'єктивної системи визначення енергоефективності обладнання, яке застосовується в усіх інженерних системах - найперша і дуже серйозна проблема. Не зробивши цей перший крок - крок до створення досконалої системи верифікації - ми не маємо права говорити про можливість класифікації всієї будівлі в цілому, адже не класифіковані його окремі елементи.
Сьогодні проектувальник найчастіше звертається до китайського каталогу, з якого він бере показники енергоспоживання, потужності та інші параметри обладнання, і будує проект, грунтуючись саме на цих даних. Такий підхід призводить до закономірного результату - ми отримуємо на виході поганий проект
Існує ще один параметр, про оцінку якого варто сказати. Але для початку наведемо приклади з області визначення енергоефективності, де ми домоглися успіху. Сьогодні широко використовуються методики прорахунку енергозбереження в секторі освітлення. Ми навчилися рахувати економію на лампах, але це проста задача рівня студента третього курсу профільного вузу. Далі ми серйозно не просунулися і міркуємо, в основному, тільки про тепловому захисту будівель. Проте видається, що дана тема вже також практично вичерпана. Можна, звичайно, говорити про збільшення товщини стін до півтора метрів, але це вже неефективно. Найближчим часом появи «надсучасних» технологій навряд чи варто очікувати чогось подібного. У кращому випадку це можуть бути нові конструкції, які просто знизять собівартість самої стіни. Тобто про теплозахисту будівлі ми вже знаємо практично все.
Звернути увагу сьогодні потрібно на інше. З якоїсь причини взагалі не виробляються розрахунки у сфері вентиляції. Разом з тим, в житловому секторі витрати тепла в процесі вентилювання складають близько 50% від витрат на опалення. У разі громадських будівель ця величина зростає до 100% і більше, а в промисловому сегменті цей показник може перевищити 200-300%. Ось де є фронт робіт і потенціал розвитку. На практиці ж, крім «іміджево» використовуваних рекуператорів і рециркуляції, ніяких інших рішень не впроваджується.
Варто звернути увагу і на нюанси проходження проектами експертизи - досить передбачити в проекті два-три рекупераційних установки, і майбутній об'єкт оголошується енергоефективним. У розсудливої фахівця при цьому не може не виникнути запитання: «А хтось зробив розрахунки цієї продекларованої енергоефективності ?!».
Ще один важливий аспект - саме розуміння енергоефективності. Коли ми вимовляємо слово «енергоефективність», та й будь-які слова з коренем «енерго», ми завжди мають передбачати наявність «точки відліку». При її відсутності твердження, що той чи інший об'єкт енергоеффектівен, аналогічно включенню в проект фрази «найвища будівля» без зазначення його висоти (метри, поверховість). Тобто для енергоефективності гостро необхідні критерії оцінки. Без таких критеріїв безглуздо говорити не тільки про енергоефективність, а й про комфортність. Повинні бути визначені декілька класів комфортності, відповідних елітарного житлу чи осель економкласу. Відштовхуючись від цього слід визначити норми споживання. І тоді з'явиться можливість фіксувати їх дотримання або перевищення.
За створення критеріїв оцінки енергоефективності скажуть «дякую», в першу чергу, інженери - вони зможуть виробляти адекватні розрахунки. При наявності останніх «справою техніки» стане процес перекладу в рублі, після чого енергоефективність стане оцінюваної і відчутною величиною, і перестане бути суб'єктивним поняттям, що дає простір для спекуляцій і зловживань у будівельній сфері.